Схіархимандрит Феодор (Солярський)
(08 сентября 1874 – 07 июня 1961 года)
Старше покоління жителів с. Зимне про монастирського священика Філарета Солярського завжди згадувало з вдячністю. Вони говорили: «священик все своє життя служив людям, а душею Богу». Він мав велике духовне покликання служити в монастирі, через що з церковного приходу в Польщі перейшов на Волинь у Зимненський монастир. Його поважали Володимирчани та прихожани церкви. Він залишив добрий спогад у серцях усіх, хто його знав, він вмів знайти підхід до душі кожного свого парафіянина. Перебуваючи в Почаївському монастирі він переписувався з жителями села, висилав їм свої фото та бажав людям доброго здоров’я та Божої ласки (див. фото).
Народився священик 8 вересня 1874 року в с. Хобултова Володимир-Волинського повіту. Помер 1961 році. Прожив 87 літ. Похований в Почаєві. За польськими відомостями росіянин, обиватель царства Російського, архімандрит Філарет (Солярський) на початку духовних трудів у 1903-1907 рр. завідував церковнопарафіяльною школою в Мильцях, наступною стала посада скарбника Володимир-Волинського монастиря. Пізніше повернувся в Мільці де був настоятелем церкви в до 1927 року.
В Зимненському монастирі розпочав служити Філарет Солярський з 1927 року.
Потім з 18(27).06.1927 року був вільним священиком. Правлячим єпископом був направлений на священицьку посаду в Славутичі Влодавського повіту. З 1930 році духівник в Голишові повіту Більського.
У тому ж році був направлений священиком в Зимненський монастир.У 1930 році він іменується ігуменом (по польські – ks. Ihumien Felaret Solarski). З невеликими перервами служив до закриття Зимненського монастиря у 1949 році.
З 1936 року він іменувався архімандритом. В цьому році він проводив релігійні обряди в селах Шистів, Зимне, Горичів, Фалемичі, Вулька Фалемичівська, Навретин та колонії Зигмунтувка.
З приходом радянської влади восени 1939 року Зимненський монастир було закрито, черниць розігнано. На його матеріальній базі поспіхом створювалася МТС. Священик жив у жителя села Зимно та щоденно провив служб в св. Троїцькому храмі.
У липні 1940 р. монастирські приміщення забрали для потреб військового гарнізону. До літа 1941-го монастир використовували під склади, казарми, а в червні цього ж року в ньому розташувався два артдивізіони Володимир-Волинського “укріпрайону”.
Мені невідомо з яких причин він покинув монастир (1941-1942 роках) і переїхав в Почаїв.
У той час єпископ Полікарп (автокефальна церква) та його прихильники серед мирян в селі Зимно намагалися запровадити українську мову на божих службах в монастирі. Але черниці Зимненського монастиря на чолі з настоятельницею монастиря протистояли цим намірам. Єпископ Полікарп, як кару за непослух, у 1944 році в монастир прислав свого священика Дмитра Жака.
Жак разом із парафіянами, що його підтримували відібрав у монастиря собор і Троїцьку церкву.
Щоб підтримати черниць монастиря у монастир повертається архімандрит Федір Солярський. Церковне життя монастиря головним чином проходило у щоденних Богослужіннях, яку проводив архімандрит – Філарет у невеликій домовій св. Покровський церкві. Свято-Успенська церква у той час стояла без даху. Вона була зруйнована німцями у 1943 році під час облави на село Зимне та внаслідок артилерійського обстрілу монастиря у якому перебували бійці УПА.
Юрій Ліщук.
17.02.2022
Філарет Солярський в Зимненському монастирі.
Хрест на могилі схіархимандрит Феодора Солярського в Почаєві.
На монашеском кладбище. Старинный крест установлен вскоре после смерти старца. Новый крест-памятник установлен в июле 2020 года.
